Ретарданти для озимих зернових

Ретарданти для озимих зернових

Сучасний аграрій стикається з багатьма проблемами. До економічних факторів можна віднести високі ціни на добрива, ЗЗР та транспортні витрати. Отримання високоякісного зерна пшениці, ячменю залишається основною проблемою в сучасному рослинництві.

В останні роки відзначається тенденція до зниження рівня і стабільності виробництва високоякісного зерна.

У промислових умовах спостерігаються два основних типи вилягання зернових - стеблове та кореневе. Стеблове - найпоширеніше, воно характеризується, в основному, вигином другого міжвузля в результаті перевантаження, надлишкового зволоження і сильних вітрів.

Під дією ваги надземної частини рослини відбувається розтягнення або зсув коренів, а іноді їх розрив. При надмірній кількості азоту і високих температурах восени посіви можуть вилягати раніше настання молочної стиглості - в період осіннього, весняного кущіння, виходу в трубку.

У дослідах з короткостебельними сортами озимої пшениці було встановлено, що селекцію, спрямовану на зниження висоти рослини можна проводити тільки до певної межі, адже рослини, які формували занадто низький урожай побічної продукції, давали низькі врожаї зерна.

У стійких до вилягання сортів переважають головні стебла з укороченими міжвузлями, розвинутою механічною тканиною і підвищеною кількістю судинно-волокнистих пучків порівняно з нестійкими сортами. У короткостеблових сортів наростання вегетативної маси в період виходу в трубку - колосіння при нормальних умовах вегетації проходить повільніше, ніж у високорослих.

Встановлено, що в посівах, які полягають, зменшується фотосинтетична поверхня, сповільнюється засвоєння води і мінеральних елементів. Обумовлюють це явище насамперед: велика кількість азоту, надмірні опади, загущені посіви. Внаслідок вилягання недобір урожаю зерна може досягати 30-40% і більше. Надмірна кількість азотних добрив і висока вологість грунту спонукають рослини до швидкого зростання, внаслідок чого їх стебла витягуються, а формування механічних тканин - запізнюється, а це, в свою чергу, знижує міцність соломинки.

У високорослих сортів степового типу при оптимальному забезпечення вологою та елементами живлення ростові процеси в період виходу в трубку - колосіння проходять настільки бурхливо, що виникає відчутна невідповідність між потребою рослин в органічних сполуках і їх асиміляцією. При таких умовах проявляється неминуча диспропорція у формуванні довжини, товщини і міцності стебла, з одного боку, і масою вегетативної частини рослин - з іншого.

Зараз розроблено і впроваджено в практику ряд препаратів, здатних впливати на ростові процеси рослин. Проти вилягання більшу ефективність мають ретарданти - це аналоги природних фітогормонів, здатних імітувати дію природного гормону або впливати на зростання через зміни всього гормонального статусу рослин. Вони перерозподіляють потоки асимілятів рослиною в бік генеративних органів. Обробка ретардантами високо - і низькорослих сортів озимої пшениці або ячменю знижує інтенсивність мітотичного поділу клітин в зоні интеркалярной меристеми міжвузля, завдяки чому гальмується їх розростання, активізується приріст кореневої системи, поліпшується водний режим рослин, стабілізуються фізіолого-біохімічні процеси. Також під впливом ретардантів змінюється співвідношення маси між соломою і зерном у бік збільшення врожаю зерна.

Що стосується зернових культур, то дія ретардантів проявляється насамперед зниженням висоти стебла, потовщенням стінок соломини, збільшенням міцності нижніх міжвузлів. Особливість впливу цих препаратів на ростові процеси зернових культур полягає в тому, що, крім зниження висоти стебла, вони посилюють ріст кореневої системи. До того ж ретардантів не просто стимулюють зростання наявних коренів, а також сприяють галуження кореневої системи.

Крім затримки росту міжвузлів, стабільним проявом дії ретардантів на зернових колосових культурах є придушення апікального домінування головних пагонів, яке зумовлює стимуляцію розвитку бічних стебел і формування на них продуктивного колоса.

Зростання продуктивності зернових при використанні ретардантів відбувалося, в основному, завдяки збільшенню продуктивної кущистості, краще виконання зернівки і зростанню маси 1000 зерен.

Підвищення продуктивної кущистості злакових рослин після обробки ретардантами особливо ефективно на зріджених внаслідок вимерзання або часткового випрівання посівах.

Сучасний ринок ЗЗР пропонує ряд препаратів, які виявляють ростотормозящее дію на озиму пшеницю і ячмінь, зокрема: Хлормекватхлорід, Моддус, Терпал, Стабілан 750 SL. Це синтетичні регулятори росту і розвитку рослин, які здатні вкорочувати стебло.

Хлормекватхлорід (ССС 720) — найпоширеніший з препаратів антигиберелинового дії. Його особливість - широкий період використання на багатьох культурах. Основна норма витрати - 1-1,5 л/га (в кінці фази кущіння - початку фази виходу в трубку). Хороші результати від застосування Хлормекватхлорида особливо виразно спостерігаються на зріджених посівах після несприятливої перезимівлі культури.

Моддус 250 ЕС — препарат з групи циклогександионов. Діюча речовина - тринексапак-етил. Цей ретарданти посилює стійкість стебла до полягання завдяки вкорочення довжини міжвузлів та потовщення стінок стебла, сприяє розвитку кореневої системи, внаслідок чого поліпшується засвоєння вологи рослиною в посушливі періоди. Моддус також здатний збільшувати кількість цукрів у рослинах, позитивно впливає на зимівлю посівів. Особливості застосування препарату полягає в тому, що Моддус не сумісний з гербіцидами на основі 2,4-Д, дикамби, клопіраліду.

Терпал С — регулятор росту рослин, який застосовують в основному на посівах ячменю та інших зернових культур. Діюча речовина - мепикватхлорид (305 г/л) + этефон (155 г/л). Перевагою препарату є те, що він забезпечує жорсткість соломинку, в результаті чого знижується здатність рослини до вилягання, запобігає проникненню збудників хвороб всередину стебла, посилює кущення і збільшує кількість продуктивних стебел.

Стабілан 750SL — діюча речовина - хлормекватхлорід, 600 г/л. Обробка препаратом призводить до зменшення довжини стебла, збільшення його діаметру і потовщення стінок соломини. Добрі результати дає при інтенсивних технологіях вирощування зернових культур з застосуванням високих норм добрив в умовах надмірного зволоження. Обробку проводять від початку кущіння злакових до початку виходу в трубку. Препарат добре проникає в рослину через листя.

Регулятори росту підвищують шанси отримати високий і якісний урожай. Вони дають можливість вносити значні кількості азотних добрив без ризику переростання і подальшого вилягання. Ретарданти вносять в різні строки і в різних дозах залежно від препарату та сортових особливостей рослин. На високих сортах доцільніше застосовувати максимально допустимі дози препарату, на низькорослих - зменшувати дозу, адже у цих сортів стійкість до вилягання вище.

При виборі препарату слід враховувати середньодобову температуру повітря в період обробки і протягом 5-10 днів після внесення ретардантів. Крім того, чим нижче цей показник, тим вище повинна бути норма внесення.

Хлормекватхлорід, Стабілан 750SL застосовують переважно у фазі кущіння, коли ще не настало значне подовження стебла, а перший вузол знаходиться на висоті 1 см над поверхнею грунту. На практиці встановлено, що Хлормекватхлорід небажано вносити в середині і в кінці 4-го етапу органогенезу - в цей період препарат більшою мірою пригнічує рослини. На 5-му етапі може проявлятися інтоксикація конуса наростання.

Моддус серед інших ретардантів відрізняється тим, що має тривалу післядію. При його застосуванні на початку фази виходу в трубку ростотормозящий ефект може зберігатися до початку колосіння (зниження росту рослин до 35%). Проте максимальні дози Моддуса використовують тільки на посівах з високим агрофоном, інакше цей препарат сильно гальмує розвиток додаткових пагонів, знижуючи тим самим продуктивну кущистість.

Терпал З найкраще використовувати під час подовження стебла у фазі 2-5 вузлів. Оптимальний температурний діапазон не нижче 15°С і не вище 22°С. Найкращим періодом внесення Терпал С на озимих зернових культурах вважають фазу, коли колос повністю сформувався і починає виходити із прапорового листа.

Для забезпечення кращого контролю довжини міжвузлів і товщини стінок соломини рекомендовано вдатися до почергового застосування цих препаратів у відповідні фази вегетації. Відомо, що навіть при високих фонах азотного живлення - 160-210 кг д. в./га - почергове внесення Хлормекватхлорида і Терпал З зводить до мінімуму ризик вилягання зернових.