Мікроелементи: як допомогти, щоб не нашкодити?

Мікроелементи: як допомогти, щоб не нашкодити?

На це питання докладного відповіді немає, але є якийсь порада: враховувати не тільки потреби культури у елементах живлення, але і взаємодію цих елементів у рослинах і грунті.

Основною умовою нормального функціонування, зростання і розвитку будь-якого живого організму виступає його збалансованість хімічного складу. Не винятком є і рослинний світ, де взаємодія хімічних елементів має основотворчее значення. Взаємодія між хімічними елементами в рослині може описуватися одним з двох понять: антагонізм і синергізм. Незбалансовані реакції можуть призвести до стресів рослини, а вони, в свою чергу, можуть викликати навіть загибель.

Про антагонізм і синергізм

Ось як пояснюють це явище вчені, які працюють над вивченням оптимізації живлення рослин:

Антагонізм виникає, коли спільна фізіологічна дія елементів менше суми дії цих елементів поодинці, а синергізм - коли спільна дія більше. Така взаємодія багато в чому визначає здатність одного елемента сприяти засвоєнню іншої або ж гальмувати цей процес. Або, якщо простіше, антагонізм - явище, при якому надурочний засвоєння одного мікроелемента викликає дефіцит іншого, а синергізм - це явище, коли засвоєння одного елемента сприяє кращому засвоєнню іншого.

Тобто окремі елементи можуть дружити між собою, і «ворогувати». Вчені виділяють також третю групу елементів, які взагалі не взаємодіють в загальноприйнятому сенсі, а просто блокують один одного. Наприклад, при одночасному внесенні кальцію і міді рослина засвоїть тільки один з цих елементів і зовсім не засвоїть іншого. Тобто таке внесення чи буде неефективним і з точки зору живлення рослин, і з точки зору економічної доцільності.

Дефіцит азоту на зернових

Процеси взаємодії елементів живлення слід обов'язково враховувати при плануванні підживлень, щоб вони дали саме той ефект, якого очікують агрономи.

Хто допомагає, а хто заважає?

Як взаємодіють між собою основні елементи? Звичайно, метаболізм їх досить складний і передбачає взаємодію одразу багатьох факторів. Але ми розглянемо «відносини» цих речовин у спрощеному вигляді, щоб мати загальне уявлення про процеси, що відбуваються під час «зустрічі» тих чи інших елементів.

Найбільш «дружніх» елементом можна вважати азот. Він сприяє кращому засвоєнню фосфору, калію, кальцію, магнію і молібдену. При цьому прямим антагоністом для інших елементів його вважати не можна - скоріше, він зберігає певний нейтралітет.

Фосфор не можна одночасно вносити з кальцієм, залізом, марганцем та цинком, оскільки ці елементи блокують один одного і ефект від такого спільного внесення буде негативним.

Калій є антагоністом кальцію, магнію та натрію. Тобто надлишок одного елемента призводить до дефіциту іншого. Це обов'язково слід врахувати при плануванні підживлень.

Кальцій, крім фосфору, не слід вносити також разом з бором, марганцем, міддю і цинком, оскільки зазначені елементи з кальцієм взаємно «блокуються». Також кальцій є антагоністом калію, магнію, натрію, заліза. Тому при надлишку кальцію калій або магній рослиною засвоюватися не будуть - це, наприклад, можна чудово простежити на тих полях, де одночасно проводять вапнування і внесення калійних добрив.

Магній є антагоністом калію, кальцію та натрію, а з фосфором він взаємно блокує дію один одного.

Сірка та кремній є антагоністами.

Залізо є антагоністом кальцію, міді, цинку і марганцю. Тому чим більше заліза буде внесений для вирощування рослин, тим більше вони будуть відчувати потребу в кальції і цинку. До речі, цинк і марганець також є взаємними антагоністами.

Натрій є антагоністом для калію, кальцію і магнію. Внаслідок цього можна спостерігати на засолених ґрунтах, де рослини відчувають гостру потребу в зазначених вище елементах.

Молібден є антагоністом міді.

Знаючи ці моменти, можна уникнути зайвих витрат і більш ефективно спланувати живлення рослин.

Дефіцит калію на кукурудзі

Взаємодія між мікроелементами в рослині підкреслює складність цих процесів, оскільки в деяких умовах грань між синергізмом і антагонізмом може бути вельми відносною. Іноді ці процеси проявляються в метаболізмі більше двох елементів. Найбільш поширені антагоністичні реакції між макро - і мікроелементами, тоді як мікроелементи між собою в основному є нейтральними і не реагують на «побратимів».

Як швидко виявити ознаки порушення оптимальної системи живлення?

Експерти і вчені в галузі рослинництва постійно стверджують, що запорука високих стабільних урожаїв в правильно підібраному комплексі живлення рослин. І в першу чергу за своєчасне і точне внесення того чи іншого елемента живлення, в залежності від потреб рослин виступає Інститут живлення рослин, адже тут ретельно досліджують саме такі питання.

Дефіцит фосфору на кукурудзі

Але як швидко і точно визначити, чого саме не вистачає рослині, щоб скорегувати систему харчування? Робити так, «як книжка пише», часто буває недоцільно але не інформативно. Тому фахівці Інституту харчування надають власні практичні рекомендації:

Пожовтіння рослин, поганий ріст, осипання листя, скорочення вегетації. Все це відбувається в силу того, що розкладаються рослинні білки, викликані таким явищем, як недолік азоту. Основною ознакою дефіциту азоту є гальмування росту рослин. В овочевих культур дефіцит проявляється через зміну кольору листя - вони стають жовто-зеленими. У плодових рослин листя забарвлюється в червоний колір. Недолік азоту може призвести до осипання плодів, які вже зав'язалися, а ті, які не опали, залишаються дрібними.

Якщо коренева система буріє, погано розвивається, відмирають кореневі волоски, зростання рослини припиняється, листя закручуються по краях і на ньому з'являються фіолетові і червоні плями, - має місце нестача фосфору. В його дефіциту рослини найбільш чутливі на ранніх етапах розвитку. При дефіциті фосфору призупиняється ріст овочевих культур, молоді стебла і листя набувають темно-зеленого або жовто-зеленого забарвлення. Недолік фосфору характеризується тим, що стебла і окремі листя плодових рослин стають сіро-рожевого або коричнево-зеленого кольору.

Коли спостерігається нестача калію, листя рослин жовтіють, покривається бурими плямами, верхні нирки засихають, однак активізуються бічні пагони, і рослина набуває кущові форми. Також порушується водообмін, знижується фотосинтез і відтік асимілянтів, знижується тургор, листя в'яне, поникае і стає гофрованим. Симптоми калійної недостатності починають проявлятися з країв аркуша, спостерігається так званий «крайовий опік».

Ослизнения стінок і загнивання тканин, гальмування утворення бічних коренів і кореневих волосків, пожовтіння листя рослини з утворенням бурих плям - ознаки такого явища, як брак кальцію. В овочевих культур симптоми нестачі цього елемента живлення рослин найбільше помітні на молодих листках, які покриваються світло-жовтими плямами, старі ж листя стають великими і мають темно-зелений колір. Молоде листя плодових дерев стають дрібними, скручуються, деякі покриваються світло-блакитними плямами, нирки можуть відмирати і опадати, коріння стають коричневими.

Недолік сірки призводить до пожовтіння молодих листків, затримці росту стебел, придушення синтезу амінокислот, білків, формування хлоропластів. При дефіциті сірки листки спочатку стають світло-зеленими, потім - жовтими з легким червоним відтінком. Недолік сірки проявляється спочатку на молодих листках і стеблах, на відміну від нестачі азоту. Стебла стоншуються, дерев'яніють, стають ламкими і жорсткими. Листя рослин родини капустяних подовжуються і стають вузькими.

Недолік магнію робить листя рослини строкатими, вони в'януть і обпадають. Порушується фосфорний, білковий і вуглеводний обміни, припиняється формування пластид, розвивається хлороз і некроз листя. Нестача магнію особливо помітна на легких грунтах. Типовими ознаками такого дефіциту є межжилковий хлороз старих листків. Згодом вони твердіють, стають ламкими, засихають і в кінці кінців опадають. Симптоми нестачі магнію проявляються спочатку на основі втечі, далі рухаються до верхівки.

Дефіцит марганцю на сої

Дефіцит заліза викликає хлороз листя, гальмує фотосинтез і дихання рослини. Приблизно 80% заліза концентрується в листках рослини. Так симптомами нестачі заліза є: затримка росту, хлороз молодих листків або навіть їх побіління. Від дефіциту Fe часто страждають плодові культури, особливо ті, які ростуть на карбонатних чи перевапнованих грунтах. В такому випадку може спостерігатися вапняковий хлороз. Рослини, дуже страждають через хлороз, погано цвітуть, знижується рівень врожайності і якості плодів.

Затримка росту і цвітіння, побіління кінчиків листків у злаків, пустоколосици вівса, ячменю, у плодових культур - хлороз, некроз і суховерхисть, пошкодження генеративних органів - ознаки, викликані таким явищем, як дефіцит міді.

Недолік марганцю розвиває сіру плямистість листя злаків, хлороз у плодових, деформування насіння. Також порушується співвідношення елементів, складових мінеральне живлення рослин, знижується вміст хлорофілу, уповільнюється фотосинтез і відновлення нітратів. Симптоми дефіциту марганцю різні в різних рослин. Так поверхню листа картоплі стає нерівною; молоді листки огірка забарвлюється в світло-зелений колір, а на краях стають жовтуватими; листя столового буряка стають бордовими, на молодих листках з'являються світло-блакитні плями.

Недолік цинку гальмує поділ клітин і ріст рослини, утворюються дрібні розеткові листя, знижується морозостійкість. Також порушується синтез нуклеїнових кислот і триптофану. Недолік цинку призводить до зниження поглинання амонійного азоту в рослинах знижується кількість цукрів, рівень органічних кислот збільшується, порушується синтез білка, збільшується вміст амідів і амінокислот. До симптомів дефіциту цинку відносять плямистість верхніх листків в овочевих. Так, наприклад у томатів з'являються дрібні листя з ознаками хлорозу.

Дефіцит молібдену викликає затримку росту і поява світлих листочків, хлорозу на некрозу. Сповільнюється розвиток бульбочки на коренях бобових. Дефіцит молібдену викликає накопичення азотвмісних сполук та гальмує створення фосфорорганічних компонентів. У кислому ґрунті значно зменшується рухливість молібдену та його засвоюваність рослинами. На торф'янистих грунтах Mo пов'язаний і недоступний для рослин. Симптоми молібденового дефіциту найбільш помітні на капустяних, зокрема на цвітній капусті. Її листки зморщуються, скручуються, можуть ставати тонкими і прозорими з темно-зеленим забарвленням. У томатів дефіцит молібдену проявляється по-іншому: друга і перша пара листя закручуються краями вгору і жовтіють, хлороз поширюється на всю поверхню листа. У огірка дефіцит молібдену проявляється хлорозом на краю аркуша. У плодових і бобових рослин на листках з'являються світло-зелені плями.

Брак бору гальмує розвиток генеративних органів, пагони відмирають, цукрові буряки починає боліти гниль сердечка. Бор є одним з мікроелементів, які найбільше впливають на якість врожаю. Цікаво, що злакові (майже всі фрукти і овочі) поглинають в 10 разів більше бору, ніж однодольні. Найбільше його міститься в м'якоті плодів. Брак бору збільшується при вапнуванні. Типові симптоми нестачі бору: у картоплі пригнічується точка зростання, затримується ріст рослин, відстані між вузлами скорочуються, листя стають ламкими; суцвіття цвітної капусти темніють, в стеблі може виникати дупло; у коренеплодів розвивається гниль сердечка; у томатів точка росту стебла темніє, нові листя починають рости в нижній частині стебла, на плодах можуть виникати бурі плями; листя плодових дерев на верхівці пагона пофарбовані в сірий колір, кривляться і стають ламкими, також спостерігається активний ріст пазухово нирок, може розвиватися некроз м'якоті плодів.